Українські читацькі виклики
Зміст матеріалу
У 2015 році Катерина Бабкіна та Марк Лівін ініціювали флешмоб #bookchallenge_ua — всеукраїнський читацький виклик, який ставив за мету прочитати 200 чи 400 книжок за рік. До амбітного проекту приєднались сотні людей. Понад 4 тисячі взяли участь, з загальним охопленням понад 2,5 мільйона користувачів.
Виклик, який зробив читання публічним
Проект закликав учасників читати виключно українською та ставив конкретні цілі. Учасники мали прочитати 50 книжок на рік. 30 вересня 2015 року Бабкіна та Лівін публічно оголосили старт bookchallenge_ua. Ініціативу описали як спробу прочитати 200 чи 400 книжок за рік. Заявленою метою була популяризація читання українськомовних книг у повсякденному спілкуванні. Бабкіна та Лівін запустили кампанію, щоб популяризувати саме читання українською, а не читання взагалі.
Чому кампанія була важливою для української мови
Кампанія #bookchallenge_ua була чітко пов’язана з читанням українською, а не загальним саморозвитком. Метою проекту була популяризація української літератури, коли учасники читали виключно державною мовою. Мова йшла про обсяги українською, залучаючи вітчизняну аудиторію. Bookchallenge_ua вирізнявся тим, що прагнув просувати саме українськомовне читання.
Наскільки масштабним став проект
Від сотень до близько 4000 учасників — кампанія набула обертів. Сотні приєдналися, з офіційно заявленим охопленням 2,5 мільйона користувачів.
Що можна й неможна стверджувати про вплив
У відповідь на критику Бабкіна та Лівін давали публічні коментарі. Чи позиціонували вони цю читацьку ініціативу як поштовх для українського друку чи конкретних результатів — залишається на рівні заяв. Кампанія бере початок із соцмереж співавторів.
Люди, які стоять за цим
Марка Лівіна ідентифікують як українського письменника, журналіста, спікера та колишнього маркетингового директора Hromadske TV. Лівін є співавтором кампанії #bookchallenge_ua разом із Бабкіною. Катерина Бабкіна — інша співзасновниця bookchallenge_ua.
Хоча кампанія #bookchallenge_ua зробила читання помітним як участь у сплеску для української літератури, розмови та враження, до яких вона долучалась, не мають довгострокових даних, що б показували вимірювані зміни. Високо помітна подія з верифікованим охопленням не може бути достатньо пов’язана з вимірюваним впливом на українськомовне видавництво чи читацькі звички.