Зима у вогні: Як документальний фільм про Мадан досяг глобальної аудиторії та номінації на «Оскар»

Кадри з вулиць Української революції гідності у документальному фільмі 2015 року «Зима у вогні: Боротьба України за свободу» передали сиру емоцію та насильство ключового руху, але фільм також здобув глобальне визнання як проєкт Netflix та номінант на «Оскар». Знятий у Києві з 21 листопада 2013 року по 23 лютого 2014 року, «Зима у вогні» документує протести Євромайдану та показує, як мирний рух проти рішення президента Віктора Януковича орієнтувати країну на Росію замість Європейського Союзу переріс у 93-денну революцію.[1,2,3,11,12]

Документальний фільм – знятий під час і невдовзі після революції – зафіксував події зблизька. Режисер Євген Афінеєвський приїхав із камерою, щоб зняти студентські протести у листопаді 2013 року проти вибору Януковича тримати Україну з Росією, а не зближуватися з ЄС. Спочатку оптимістична енергія руху відображена у фільмі, зокрема його опис як «святкової атмосфери» на Майдані Незалежності у центрі Києва, біля пам’ятника Незалежності України. Фільм фіксує цей переломний момент – перехід від мирного зібрання до «революції та повноцінного руху за громадянські права» тривалістю 93 дні в Україні, який почався зі студентських протестів і завершився лише кривавим насильством.[11,12]

Щоб передати цей масштаб, Афінеєвський взявся за епічне виробництво. Зрештою він залучив 28 операторів, зібрав 15 терабайт необроблених кадрів і провів майже чотири місяці, переглядаючи їх, перш ніж створити чорнову версію.[9,10] Афінеєвський подякував команді монтажерів, які працювали цілодобово протягом трьох з половиною місяців над чорновим монтажем того, що згодом стало стрімінговою версією Революції Гідності, показаною з вулиць.¹

Коли «Зима у вогні» вийшла 9 жовтня 2015 року, це був глобальний реліз Netflix. На платформі фільм позначено як документальний фільм 2015 року, який охоплює протести Євромайдану «від їх мирного початку до кривавого завершення, показуючи повстання з низів». ScreenDaily зазначив, що у виробництві брали участь як українські, так і міжнародні продюсери, а Netflix володів глобальними правами.[3,4,5]

Хоча фільм по суті український (співпродюсерами виступили Afinvesky-Tolmor Productions в Україні та SPNB Productions у США), він став брендом Netflix. Коли в січні наступного року відбулася 88-ма церемонія вручення премії «Оскар», саме представник Netflix повідомив Афінеєвському, що «Зима у вогні» увійшла до п’ятірки номінантів у категорії «Найкращий документальний фільм».[7,8] Серед номінантів того року був також інший документальний проєкт Netflix – «Що сталося, міс Сімон?».² Хоча «Зима у вогні» не перемогла, номінація – разом із окремою відзнакою Телевізійної академії – закріпила за фільмом статус міжнародного погляду на рух Євромайдану.[7,11,12]

Революція Гідності, яку документує «Зима у вогні», частково стосувалася відносин між Євромайданом і Києвом. Але «Зима у вогні» – це свідчення того, що означає перетворити революцію на глобально визнаний культурний артефакт, зокрема з урахуванням ролі Росії у конфлікті. Телевізійна академія назвала фільм свідченням очевидця протестів, а Netflix описав його як історію, яка почалася з «мирних студентських демонстрацій» і переросла в «криваву революцію та повноцінний рух за громадянські права».[3,12]

Це р