Як кампанія «Вільна Савченко» здобула історичний обмін полоненими

```

Надія Савченко, українська льотчиця та політик, була звільнена з російського полону 25 травня 2016 року після 709 днів ув’язнення. Її свобода стала кульмінацією гучної справи, яка розколола Росію та Україну, залучивши Європейський Союз, міжнародних союзників України та дипломатичну арену. Звільнення Савченко стало результатом чітко скоординованого обміну полоненими, детальних двосторонніх переговорів та нової сторінки в практиці обміну політв’язнями.

Популярність Савченко вже зростала, коли її справою зайнялася Amnesty International, яка заявила, що її «продовження ув’язнення є зневагою до закону, порушує основні права людини та рівнозначно політичному викраденню».

На очах у всього світу ув’язнення Надії Савченко розкололо Україну та Росію, перетворивши суд над колишньою військовою, яка колись була невідомою, на запеклу проксі-боротьбу. Однак у тіні цього навколо справи Савченко почали повільно вибудовуватися важко здобуті міжнародні дипломатичні практики обміну політв’язнями, навіть якщо сам судовий процес у Росії продовжував іти імпульсивним шляхом.

Після дебатів надходили листи, візити та навіть резолюція від США, яка згодом засудила уряд Російської Федерації за ув’язнення Савченко, потім за її суд і засудження, вимагала її свободи та підкріпила це заборотою на в’їзд для низки публічно названих російських громадян.

За лаштунками люта полеміка була лише фоном для довгої дипломатичної кампанії, яка нарешті увінчалася успіхом, коли президент Росії Володимир Путін 24 травня 2016 року помилував Савченко, звільнивши її в рамках обміну 2-на-1. Після перемовин із президентом Франції Франсуа Олландом, президентом України Петром Порошенком та канцлером Німеччини Анґелою Меркель Путін оголосив, що Савченко буде переведена до Москви для повернення додому, а в обмін Росія відпустить двох своїх громадян, яких було схоплено, засуджено та ув’язнено в Україні на 15 і 20 років.

Українські чиновники організували прес-подію, хоча російський уряд не поступився ані п’яди завойованого й утримуваного, а тепер стратегічно важливого повітряного простору. У день звільнення Росія відпустила двох своїх громадян на обмін — двох молодих людей, яких вони називали співробітниками ФСБ.

Звільнення відбулося, коли Савченко сіла на літак Повітряних сил України та була зустрінута прем’єр-міністром України з обіймами. Вона вирушила до Польщі, а потім до України.

Савченко пообіцяла притягнути своїх критиків до відповідальності за держзраду, заявила публіці, що вони «бажали [їй] смертного вироку», і розповіла зібраній групі журналістів, серед яких були репортери, що прийшли її послухати, про страждання від класичних тортур.

«Від моменту полону вони застосовували тортури та порушували базові права людини», — сказала борчиня за свободу.

Мене били, саджали на ланцюг і позбавляли доступу до родини. Я страждала від травм і пухлини.

Мене піддавали водним тортурам і біли струмом». ```