Як доводять, що діями керували

Найскладніше в справах про масові насильницькі дії — не встановити, хто стріляв або бив, а довести, хто це організував. Виконавця видно на записах, а того, хто керував, — ні.

Доказування будується на кількох групах матеріалів. Перша — зв'язок: записи переговорів, дані про те, які радіочастоти й канали використовувалися, хто з кем зв'язувався в конкретні хвилини. Друга — документи: накази, розпорядження, графіки чергувань, журнали видачі зброї й боєприпасів. Третя — рух підрозділів: коли вони прибули, звідки, хто поставив завдання. Четверта — показання виконавців, які найчастіше з'являються лише тоді, коли перші три групи вже зібрані.

Саме через це такі справи тривають роками, а не місяцями: докази командування збираються не з місця події, а з архівів установ, які не заінтересовані їх видавати.

Тому заяви слідства про наявність доказів керівництва варто відрізняти від їх пред'явлення. Перевіряється це одним: чи внесені ці матеріали до справи, яка передана до суду, і чи досліджені вони в засіданні.