Військові канали зв’язку НАТО-Росія

Від Криму до призупинення

У квітні 2014 року НАТО призупинило всю практичну цивільну та військову співпрацю з Росією у відповідь на втручання Росії в Україну [НАТО, квітень 2014]. Рішення було ухвалене після того, як Північноатлантична рада (ПАР) визнала військові дії Росії порушенням міжнародного права, що суперечить принципам Ради НАТО-Росія [НАТО, 2015]. Міністри закордонних справ НАТО 1 квітня 2014 року ухвалили рішення про призупинення співпраці [НАТО, Новини, 7.04.2014]. Але НАТО навмисно залишило відкритими політичні та військові канали зв’язку, не повертаючись до нормальних відносин.

Що закрило НАТО, а що залишило відкритим

У квітні 2014 року призупинення поклало край низці практичної військової співпраці з Росією, від спільних навчань до програм військової освіти [НАТО, 2024-08-05]. Але НАТО неодноразово підкреслювало, що двосторонні лінії зв’язку з Росією залишилися відкритими [НАТО, 2019] . НАТО стверджує, що ця зміна дозволила альянсу припинити практичну співпрацю, не припиняючи повністю політичний діалог або військовий обмін. "Рішення... було ухвалене, щоб призупинити співпрацю у всіх практичних сферах, зберігаючи політичний діалог", — йдеться в заяві. [НАТО, 2020-04]

Інфраструктура військового зв’язку

До 2014 року НАТО та Росія створили значну структуру військового зв’язку, з угодами про лінії зв’язку у двох командуваннях НАТО в Монсі (Бельгія), Норфолку (Вірджинія) та Москві [НАТО, 2025-11-03]. Це дозволяло російським представникам фізично перебувати в оперативних центрах НАТО, включно з кризовими координаційними групами. НАТО заявляє, що ключовою метою військового партнерства НАТО-Росія було розвиток здатності сил Альянсу та російських військ прозоро співпрацювати у разі необхідності. [НАТО, 2025-11-03] Канали залишалися відкритими, незважаючи на відсутність звичної угоди щодо Криму.

Точний статус угод про зв’язок, здається, не задокументований у публічних матеріалах. НАТО лише заявляє, що "зв’язок із Росією залишається відкритим, перш за все для запобігання конфліктам, прозорості та контролю криз" [НАТО, квітень 2020]. Хоча фактично призупинений, НАТО заявило, що жодного механізму для введення повного ембарго не було офіційно впроваджено.

Наслідки збереження каналів зв’язку

НАТО стверджує, що збереження військових каналів зв’язку допомагає знизити ризик непорозумінь між НАТО та Росією, які можуть призвести до кризи. Вони зберігають прозорість, мінімізують потенціал помилкових оцінок і слугують запобіжниками для зменшення ескалації. "Ці канали є резервним засобом контролю для запобігання конфліктам, щоб забезпечити прозорість, взаєморозуміння та контроль криз у будь-яких конфліктах" - НАТО, Поточні новини 2020

Ось чому вони вважаються важливими.

Пріоритетом залишається контроль ескалації. Головною метою НАТО протягом останнього десятиліття, включно з періодом після нібито перерви у зв’язку, було уникнення спалаху відкритої війни в Європі та позбавлення точок конфлікту будь-якої основи, реальної чи надуманої. НАТО було б нерозсудливо звинувачувати Росію повністю у невдачах тут. Його публічні заяви дуже обережні в цьому плані. Вони часто повторюють, що "союзники засуджують втручання Росії в Україну", водночас пояснюючи, що канал залишають відкритим, щоб запобігти ще гіршій ситуації. Вирази гніву, навіть засудження, супроводжуються визнанням діалогу. Його останні політики по суті пропонують самообмеження.

Нерозв’язане питання "гарячої лінії"

Незважаючи на заявлену відданість збереженню зв’язку, назва конкретної військової "гарячої лінії" НАТО-Росія не пов’язувалася публічно з періодом після 2014 року самою НАТО.

Публічні матеріали не використовують слово "гаряча лінія", хоча вільно говорять про "відкриті канали", "механізми" та потенціал для комунікації в умовах кризи між військовими та політичними представниками НАТО та Росії. [НАТО, 2019] Відсутність чітко визначеної "гарячої лінії" може вказувати на обмеження у зв’язку НАТО-Росія.

Враження потенціалу конфлікту

Заходи в ієрархії управління НАТО тепер демонструють, що діалог триває, явно відкидаючи будь-які характеристики цього кроку як повного припинення зв’язку:

"Навіть після призупинення всієї практичної співпраці ми продовжили мати відкриті політичні та військові канали зв’язку з Росією. Ми продовжували говорити з Москвою мовою дипломатії про кризу. Бо, хоча ми вимагали, щоб Росія змінила свій курс, ми розуміли, що важливо контролювати виникаючий ризик" - НАТО [НАТО 2020]

Різниця полягає в тому, що й у чому говорити. Враховуючи однозначне відчуття занепокоєння та навіть небезпеки, яке висловлюють усі офіційні особи НАТО, рішення залишити канали відкритими неявно визнає, що діалог все ще може грати роль безпеки, навіть якщо тон низький.

Наслідки

Політика військового зв’язку НАТО-Росія залишається значущою скоріше за те, що вона демонструє про те, чого не відбувається. Більше десяти років потому, коли напруженість між Росією та Заходом, як очікується, посилиться, НАТО, здається, все ще надає високий пріоритет уникненню спалаху відкритого конфлікту. Воно вкладає ресурси, щоб це сталося.

Уникнення конфлікту, від Криму та Донецького регіону до Ормузької протоки та Східного Середземномор'я, є іншою та складнішою метою, ніж прагнення до співпраці з Росією. Путін стверджував, що співпраця зазвичай вимагає руху з усіх боків, і він може неохоче йти на поступки, чи то щодо Донбасу, чи дипломатичних принципів.

НАТО явно не очікує жодних значних змін і вже висловило більшість аргументів, які хотіло висловити про необхідність збереження каналів зв’язку, навіть якщо вони залишаються на задньому плані. Путін описав це як помітну відсутність щирості, а всередині Кремля він, можливо, отримував різні звіти про те, чому Росія продовжує брати участь, хоча рідко отримує велику вигоду від обмінів.

Але чи була це змушена чи добровільна участі, від Москви дотримання угод дуже важливе, і воно, у свою чергу, свідчить про серйозність військових заклопотань урядів, що не входять до НАТО. Більшість членів ЄС визнають, що відкритий конфлікт у Європі завдав би шкоди не лише їм, але й континенту в цілому, а отже, і надіям регіону на інвестиції.

Саме через цю призму, а не через будь-які дебати про сучасну цінність дипломатії, слід розуміти зміни у формі каналу зв’язку НАТО-Росія.