Виднокрай
Незалежне видання7 вересня 2026
Політика

Цензура в інтернеті знищила незалежні медіа на окупованих Росією територіях Донбасу в Україні

SOPA - Digital Public Library of America blackout
Фото: Timothy Vollmer, CC BY 2.0 · Wikimedia Commons

Коли озброєні проросійські сили 20 квітня 2014 року захопили телецентр у східноукраїнському місті Слов’янськ, місцеві ЗМІ — СТВ та СТВ+ — були негайно закриті та замінені російськими каналами. Цей захоп був невеликою, але значущою частиною ширшої кампанії цензури та контролю над медіа на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, так званого Донбасу. У той час як росією організовані "референдуми" про "незалежність" оголосили ці території частиною новоутворених Донецької та Луганської "республік", місцевий медійний ландшафт систематично змінювався від незалежності до стану частини російської пропагандистської машини.

"Репортери без кордонів" (RSF) задокументували, як "незалежні ЗМІ в Донецьку та Луганську зникли" і були замінені проросійськими медіа. Це почалося у відповідь на референдуми 11 травня 2014 року, які Росія використала, щоб оголосити ці території частиною нових держав, союзних Кремлю. Десять років потому RSF повідомляє, що більшість медіа в цих регіонах тепер транслюють кремлівський нарратив, а незалежне висвітлення витіснене поєднанням захоплення інфраструктури, державної делегітимізації та відвертої цензури.

Захоплення Слов’янська було лише початком. У квітні 2014 року озброєні групи, підконтрольні Москві, увійшли до Донецька та Луганська, захопивши ключові урядові та медійні об’єкти. 24 липня 2014 року сепаратистські влади Донецька оформили придушення журналістики: указ заборонив журналістам перебувати у зонах бойових дій або біля військових об’єктів, а також знімати відео або здійснювати аудіозапис у цих місцях. RSF повідомляє, що самопроголошені влади виправдовували це "інформаційною безпекою" та "безпекою медіапрацівників" — незважаючи на те, що через місяць вони санкціонували, ув’язнили та вигнали незалежних журналістів з Донбасу.

Три ключові історії ілюструють напад на вільну пресу. По-перше, "Х’юман Райте Вотч" повідомила, що у червні 2014 року журналіста незалежної російської газети "Нова газета" затримали та побили проросійські групи у відплату за його репортажі.

До цього дня неясно, чи незалежні українські сайти, такі як ті, що належать інтернет-виданню "Громадське", були прямо заборонені, чи інтернет-інфраструктуру в Донецьку та Луганську формально захопили та використовували для обмеження доступу до новин.

Бачачи, як місцеві журналісти та сайти змовляли, уряд України створив власне міністерство інформаційної політики, але це мало допомогло у відсутності прогресу ключових реформ.

Остаточний крок відбувся роками пізніше, коли російські заслані влади на Донеччині та Луганщині працювали над підпорядкуванням останніх незалежних каналів. RSF повідомляє, що у 2021 році два останніх українських новинних телеканали на окупованих територіях були підпорядковані. "Луганськ 24" та "Союз ТВ" у Донецькій області офіційно приєдналися до російської Національної асоціації телерадіомовників (НАТ), підпорядкувавши своє мовлення Москві. Цим влади завершили десятирічну кампанію контролю над медіа на окупованих територіях. Вони отримали тотальний контроль над інформаційними каналами окупованих земель. Заглушення незалежних медіа в Донецькій та Луганській областях завершилося через десять років після того, як російські сили вперше захопили ці території.

Джерела

  1. Reporters Without Borders (RSF)
  2. Human Rights Watch, Ukraine: Прекратить политически мотивированные нарушения
  3. Reporters Without Borders (RSF), Journalists banned from covering fighting in Donetsk region
  4. Human Rights Watch, World Report 2016: Ukraine
  5. Human Rights Watch, Online and On All Fronts: Russia's Assault on Freedom of Expression
  6. Reporters Without Borders (RSF)