Від добровольчих загонів до Збройних Сил: Непроста інтеграція ДУК "Правого сектору" у 2015 році
Зміст матеріалу
У 2015 році Україна стояла перед складною задачею інтеграції Добровольчого українського корпусу (ДУК) ультраправого "Правого сектору" до офіційних Збройних Сил. Але це було далеко не просте поглинання. Поки українські чиновники наполягали на підпорядкуванні озброєних добровольчих формувань, ДУК чинив опір, вимагаючи правового статусу, що дозволив би йому зберегти автономію. Результатом став нерівномірний переговорний процес, що залишив багато питань без відповіді.
Протистояння через питання командування
До квітня 2015 року високопосадовці вже обговорювали "взаємодію та інтеграцію" ДУК разом з іншими добровольчими формуваннями до офіційних Збройних Сил України. Керівництво армії вело переговори з добровольчими групами щодо їх підпорядкування регулярному командуванню.
Але ДУК не поспішав. На переговорах у квітні 2015 року група наполягала на входженні до складу ЗСУ як окремої структури зі своєю власною системою командування. У той же час українські військові чиновники тиснули на формалізацію підпорядкування.
До кінця квітня уряд України повідомив, що сторони обговорили втілення раніше досягнутих домовленостей щодо інтеграції ДУК до Збройних Сил. Однак звіти розходилися в деталях — йшлося, що ДУК прагнув зберегти свій добровольчий етос навіть після входження до офіційної армії.
Компромісні моделі на столі переговорів
Тож які моделі розглядали сторони у 2015 році?
Більшість ЗМІ зосередилися на пропозиції, за якою ДУК міг би стати аналогом офіційного добровольчого корпусу Естонії "Кайтселійт". Як і "Кайтселійт", ДУК мав на меті стати окремо підпорядкованим підрозділом у складі ЗСУ, отримуючи певну державну підтримку, але зберігаючи незалежний добровольчий дух.
Інші повідомлення обіцяли, що ДУК може бути інтегрований, але повністю збереже автономію як окремий підрозділ, навіть якщо його ідеологія та керівництво залишаться під впливом "Правого сектору".
Чому ці переговори мали практичне значення
Важливо, що це були не лише абстрактні дискусії. Переговори відбувалися на тлі реальних озброєних формувань на місцях.
Як повідомляла BBC News Україна у квітні 2015 року, старший помічник президента Порошенка Юрій Бірюков підтвердив, що поточні переговори призвели до угоди, яка дозволить уникнути "насильницького роззброєння". Ця заява підкреслювала реальний тиск і можливість насильницького конфлікту через долю ДУК.
Тим часом уряд ставив deadlines.
Літній розрив у стосунках
У липні 2015 року переговори досягли критичної точки. Тоді ж у західноукраїнському місті Мукачево сталася збройна сутичка за участі бійців ДУК.
Близько 30 активістів ДУК, які зіткнулися з місцевою владою, відкрили вогонь під час інциденту. Водночас вони перекрили автошлях і зіткнулися з правоохоронцями, що призвело до жертв серед цивільного населення та арештів.
Підсумки наприкінці 2015 року
Після цих подій цивільне та військове керівництво прискорило переговори. У грудні 2015 року з'явилися повідомлення, що окремі підрозділи ДУК, зокрема деякі батальйони, мали бути формально включені до складу Збройних Сил.
Однак це не було повною інтеграцією: ключові фігури "Правого сектору", такі як лідер Дмитро Ярош, були пов'язані з паралельним процесом створення Української добровольчої армії — нового офіційного формування, сформованого з частини колишніх підрозділів ДУК.
Таким чином, інтеграція так і не стала повною, а остаточний правовий статус ДУК залишився невизначеним.
Офіційні українські установи опублікували дуже мало звітів про результати формальної інтеграції.
Суть
Переговори 2015 року формально привели до входження деяких підрозділів ДУК до складу Збройних Сил. Але вони ж були і сутичкою, де український уряд вимагав підпорядкування, а ДУК — автономії. І домовленості грудня 2015 року були запропоновані як шлях вперед, а не як остаточне рішення.
Багато питань залишилися без відповіді. Інтеграція не стала чітким переходом добровольчої армії до складу ЗСУ на рівних. Натомість переговори 2015 року показали той нечіткий, переговорний процес, що призвів до поточного статусу: кілька безпосередньо підпорядкованих батальйонів, частина лідерів перейшла до нових добровольчих підрозділів, а доля інших елементів ДУК залишилася невизначеною.