Впровадження біометричних паспортів в Україні та безвізовий режим з ЄС

Біометричні паспорти в Україні почали видавати з 12 січня 2015 року — ключовий крок, вимога ЄС на шляху до безвізового режиму.

Вимоги ЄС

Європейський Союз поставив повне відповідність біометричних документів як обов’язкову умову для безвізових короткострокових поїздок українських громадян. План дій з лібералізації візового режиму між Україною та ЄС, узгоджений 2010 року, містив зобов’язання України запровадити систему біометричних паспортів, що повністю відповідає стандартам ICAO.

План дій Візового діалогу ЄС-Україна конкретно вимагав:

• Законодавчої бази для видачі міжнародних біометричних паспортів, відповідних стандартам ICAO.
• Запровадження нових документів у консульствах за кордоном, поступову відмову від старих форматів паспортів.
• Адміністративних можливостей та здатності обмінюватись даними документів із сусідніми країнами ЄС.

Як зазначав сам ЄС, ключовим критерієм було «стале виробництво міжнародних паспортів, що відповідають стандартам безпеки ICAO; видачу значної кількості біометричних паспортів».

Впровадження в Україні

7 травня 2014 року уряд України затвердив офіційні процедури впровадження біометричних паспортів. За даними Державної міграційної служби, біометричні міжнародні паспорти стали доступні громадянам з 1 січня 2015 року.

Запровадження мало дуже конкретну правову основу, продовжуючи процес, визначений раніше постановою Кабінету Міністрів. Подальші правила, включаючи технічні характеристики самого біометричного паспорта, були визначені в Постанові №302 від 25 березня 2015 року, яка затвердила формати, обладнання для виготовлення та специфікації паспортної картки.

Від реформи документів до політичної віхи

Найпомітнішою частиною шляху став крок у січні 2015 року — наявність документів нового зразка для громадян.

Проте сам безвізовий режим стався пізніше, після подальшого прогресу у виконанні інших умов ЄС.

Повністю забезпечивши біометричні паспорти, Європейська комісія офіційно запропонувала безвізовий режим 21 квітня 2016 року. Це була попередня пропозиція, відправна точка для подальших переговорів, а не готовий результат. За звичайною процедурою остаточне рішення належало національним урядам та Європейському парламенту — пропозиція Комісії потребувала додаткового схвалення.

Парламент ухвалив рішення, проголосувавши 521-79 6 квітня 2017 року, і пільга набула чинності 11 червня 2017 року. Умова щодо біометричних паспортів була офіційно виконана, що мало конкретні результати. Наприклад, українцям з біометричним паспортом не обов’язково було отримувати попередній дозвіл для 90-денного перебування.

Безвізовий режим на практиці

Коли він нарешті набув чинності, як широко повідомлялося, візова пільга дозволяла 90-денне перебування без візи для власників біометричних паспортів з метою туризму, бізнесу чи відвідин родини та друзів. Важливо, що вона обмежувалася певними цілями: українцям з паспортами, як і раніше, потрібна була віза для, наприклад, роботи за кордоном.

Більш того, наявність біометричного паспорта була обов’язковою: безвізовий режим не передбачав автоматичного скасування віз для всіх власників українських документів. Паспорти громадян мали відповідати біометричним стандартам, і не було жодного перехідного періоду: "

Українські громадяни, які подорожують до Шенгенської зони з туристичною метою, для відвідин родини чи участі в бізнес-зустрічах, зможуть в’їжджати до Шенгенської зони на короткостроковий термін до 90 днів без необхідності отримувати візу, якщо вони мають дійсний біометричний паспорт. Дата — 11 червня 2017 року."

Навпаки, існувала конкретна проблема з обладнанням. Візи не надавалися автоматично; для них потрібні були конкретні перевірки.

Лише біометризація

Біометричні паспорти були лише одним кроком: ключовим компонентом паспорта. Але самі по собі вони не були єдиною умовою. Існував ширший перелік заходів.

Як умова для безвізового режиму:

• Візовий діалог ЄС-Україна не обмежувався лише біометричними документами. Він був частиною ширшого спектру умов, включаючи «значну історію співпраці у сфері безпеки та обміну інформацією; повне виконання всіх відповідних Шенгенських критеріїв».[див. 12, 13]

Технічні аспекти

У статті не розглядаються технічні детальі частот та впливу самих платформ, а також на цей раз будь-які подальші внутрішні кроки щодо ID. Для додавання технічних деталей потрібні додаткові джерела з цих питань, зокрема щодо ідеї MF.