Термінові закупівлі ліків: як це влаштовано

Матеріал, що публікувався за цією адресою, повідомляв про домовленість щодо термінових постачань ліків. За такими новинами стоїть постійна проблема: державні закупівлі препаратів влаштовані так, що перерви в них закономірні.

Чому виникає перерва

Звичайна закупівля складається з кількох кроків, і кожен має власний строк: визначення потреби, затвердження переліку, виділення коштів, оголошення процедури, оскарження її результатів, укладення договору, виробництво, ввезення, митне оформлення, розподіл по регіонах.

Найдовші кроки — оскарження й виробництво. Препарат, що виготовляється партіями, не з'являється на складі через тиждень після підписання договору, а оскарження процедури одним учасником зупиняє все. Саме через це перерва виникає навіть тоді, коли кошти є й потреба порахована.

Що дає закупівля через міжнародні організації

Кілька речей одночасно. Нижчу ціну, бо організація закуповує для багатьох країн. Швидкість, бо договори з виробниками вже укладені. І усунення частини корупційних ризиків, бо постачальника обирає не місцевий орган.

Ціна цього рішення теж відома: держава не впливає на асортимент і на строки, залежить від логістики організації й не розвиває власних процедур. Тому такий механізм застосовують як тимчасовий, а не як заміну власній системі.

Що робиться при гострому дефіциті

Порядок дій вироблений. Термінове ввезення препаратів, зареєстрованих в інших країнах, за спрощеною процедурою. Звернення до виробників і до профільних міжнародних організацій про гуманітарні партії. Перерозподіл наявних запасів між регіонами за потребою, а не за розрахунковою кількістю. І публічний перелік того, чого немає, — саме він дозволяє благодійним фондам не дублювати те, що вже закуплено.

Як перевіряти такі обіцянки

Питань три: що саме закуплено за переліком препаратів, коли партія прибуде на склад і як вона розподіляється між лікарнями. Заява про домовленість без цих трьох відповідей нічого не означає для людини, яка шукає препарат зараз.

І окремо: чи опублікований залишок на складах. Публічні дані про залишки — єдине, що дозволяє побачити дефіцит до того, як він стане новиною, і саме тому їх публікують неохоче.

Практичне ж правило для пацієнта просте: у разі відмови в лікарні варто отримати письмову відповідь про відсутність препарату. Саме такі письмові відповіді, зібрані разом, і змушують перерахувати потребу наступного разу.