OSINT розкриває державне вбивство: як дані з відкритих джерел зв’язали MH17 з 53-ю бригадою

Коли рейс Malaysia Airlines 17 був збитий у небі над східною Україною у липні 2014 року, ніхто не міг передбачити, що соціальні медіа відіграють вирішальну роль у розгадці таємниці цієї катастрофи. Проте група наполегливих дослідників, які працюють з відкритими джерелами, склала разом вражаючу мозаїку з фотографій, відео та геолокаційних постів, щоб відтворити переміщення російського зенітного ракетного комплексу “Бук” у день трагедії.

Хаотичні наслідки трагедії у війні

Хаос у зоні бойових дій в Україні в липні 2014 року міг здаватися тим, що назавжди поховає правду про MH17. Однак мобільні телефони, камери та соціальні мережі були скрізь у цих обвуглених полях. Як світлина ракетного конвою, зроблена анонімним користувачем Twitter, могла стати доказом у кримінальній справі?

На сцену вийшли громадські слідчі з Bellingcat — піонерського сайту з відкритих джерел розвідки. Вже за кілька тижнів після падіння MH17 і паралельно офіційним розслідуванням, волонтери Bellingcat почали закладати основу OSINT-дослідження, яке згодом підтвердило офіційні висновки про причетність до запуску ракети підрозділів російської 53-ї зенітної ракетної бригади. Вони почали відтворювати точний маршрут ракетного комплексу “Бук” у той роковий день, крок за кроком, завдяки геолокаційним даним.

Контури злочину

Відкриваючи звіт Bellingcat, читач може здійснити подорож східною Україною через OSINT-монтаж — від супутникових мап над Острівом Зміїний до твітів, опублікованих очевидцями, які відстежували рух “Бука” до зони активних бойових дій.

Поки учасники Bellingcat будували цю реконструкцію місце за місцем, вони знаходили фотографії та відео, де “Бук” було видно у ключових точках маршруту. Але один особливо вражаючий доказ виявився на сторінці російського солдата Дмитра Зубова у соцмережі ВКонтакте.

Використовуючи його активність у соцмережах, Bellingcat та інші OSINT-ресурси простежили шлях ракетного конвою після перетину кордону у східну Україну: Донецьк, Журес, Торез, Сніжне, і нарешті — назад до кордону з Росією після запуску. З відкритих джерел виникла хронологія, а зібрані докази чітко вказали на російську 53-ю бригаду; реконструкція перетворилася на доказ.

Об’єднана слідча група приймає слід, простежений громадянами

Однак самі OSINT-дані не довели злочинність. Вирішальним кроком, який надав офіційне підтвердження висновкам громадських слідчих, стало включення до справи Об’єднаної слідчої групи (JIT). У 2018 році, після подання доказів, що виходили за межі соцмереж, JIT підтримала реконструкцію OSINT, заявивши, згідно з повідомленням NDTV: "[Ракетний комплекс] “Бук”, використаний у атаці, належав 53-й зенітній ракетній бригаді Росії, розташованій у Курську на заході країни."

Пізніше голландські прокурори використали висновки JIT у своїй справі, додавши додаткові ордери та свідчення поза межами інтернет-даних. У 2023 році трьох офіцерів 53-ї бригади було названо підозрюваними замість цивільних осіб, на яких спочатку вказував Bellingcat. Голландські прокурори, згадуючи модель JIT у своїй статті нідерландською, назвали трьох підозрюваних на основі чітких результатів розслідування, відео та твітів. На відміну від простих зіставлень зі звідками Daily Mail, які ускладнювали визначення винуватців, обвинувачення інтегрувало докази з відкритих джерел.

Скелет у шафі та доказова база військових злочинів

Справа MH17 набула несподіваного повороту: якщо Bellingcat починав із конкретних імен іноземців, то прокурори вказали на російську 53-ю бригаду. Геопомилки, помилкові нікнейми та великий обсяг даних Bellingcat не замінили точних висновків. У стенограмі прес-конференції 2023 року голландська поліція підкреслила різницю між громадськими розслідуваннями, які доходять висновків, і справами, що досягають судового вироку, заявивши, що JIT “не знайшла підстав вважати, що чотири особи, які перебували під слідством, були причетні до збиття MH17.”

Тож коли ми згадуємо 2014 рік і анонімних спостерігачів у всьому світі, докази безумовно проклали шлях від звітів з відкритих джерел до залів суду. Але в межах цієї справи публічні докази не забезпечили фактів, що не викликали б сумнівів.