Перший меморіал АТО в Кривому Розі: Як було задумано та збудовано пам’ятник

19 березня 2016 року в місті Кривий Ріг на південному сході України відкрили те, що тоді називали першим пам’ятником в Україні на честь бійців Антитерористичної операції (АТО) на сході країни. Пам’ятник, створений скульптором Володимиром Токаром, став помітним прикладом того, як місто вплітало пам’ять про триваючий конфлікт у своє громадське життя та публічні простори, з деякими ознаками фінансування та участі громади.

Скульптуру встановили за адресою: вулиця Короленка, 1а, у Тернівському районі, біля міського парку відпочинку. Центральним елементом меморіалу є чотириметрова фігура бійця АТО, навколо якої встановлені гранітні плити з іменами криворіжців, які загинули у боях 2014+ років. Дизайн Токара обрали, хоча процес відбору не повністю документовано.

Частково фінансування пам’ятника здійснювалося за рахунок громади. На урочистому відкритті мера Юрій Вілкул заявив, що місто отримало значні кошти від пожертв, а також допомогу від міської ради. Деталі щодо конкретного співвідношення пожертв та муніципального бюджету не повністю зафіксовані.

Однак фігура бійця не була єдиним пам’ятним жестом Кривого Рогу у 2016 році. Того літа у Площі Героїв місто отримало меморіальний хрест на честь бійців АТО, поруч із пам’ятником криворіжцям, які воювали в Афганістані, та іншим – на честь учасників Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Згідно з цитатами мера у науковому дослідженні 2023 року, Вілкул підтвердив важливість цього жест – послання про безперервність військових жертв та умовне визнання АТО в рамках існуючої системи вшанування ветеранів у Кривому Розі.

Це доповнення стало частиною непомітної хвилі декомунізації в Кривому Розі. Весною 2016 року міська рада перейменувала вулицю Димитрова, названу на честь радянського комуністичного лідера, на Бульвар Героїв АТО, і урочисте відкриття відбулося у липні того ж року. Хрест додали до Площі Героїв 14 червня 2016 року, і місто затвердило цей день щорічним днем пам’яті загиблих в АТО.

Від військових жертв до перейменувань через декомунізацію – Кривий Ріг підкреслював свою пам’ять про АТО як частину ширшого патріотичного зусилля. Але наскільки центральним у цьому був пам’ятник від 19 березня?

Безсумнівно, скульптурний пам’ятник у березні сприймався як провідний акт вшанування в локальній історії. Під час урочистого відкриття,

Але з національної перспективи пам’ятник, можливо, був primus inter pares, першим серед рівних, а не безумовно першим меморіалом АТО в Україні.

Деякі повідомлення припускають, що пам’ятник на честь бійців АТО відкрили раніше того ж року, але потрібне першоджерело.

Ширше кажучи, небагато незалежних національних українських ЗМІ описували криворізький пам’ятник як “перший”. Видання просто відзначали, що такі нові пам’ятники АТО були встановлені.

Зрештою, суть пам’ятника – не лише його першість як постійного меморіалу АТО. Розширення акту встановлення політичного пам’ятника до громадської акції, підтриманої місцевою спільнотою та пов’язаної з постійним вшануванням, показало прихильність місцевих мешканців до вшанування бійців АТО як частини ширшої української військової пам’яті.

Хоч найпомітнішою ознакою вшанування АТО в Кривому Розі був хрест мучеників, який став частиною постійного вшанування ветеранів загалом, березневий пам’ятник, за словами деяких дослідників, є локальним місцем пам’яті, яке вшановує зусилля українців у протистоянні російській агресії у 2014—2015 роках.

Постійність березневого пам’ятника символізувала тривалі громадянські цінності, що підтримують такі меморіальні ініціативи, вказуючи на те, що ініціатива 2015 року залишалася активною. З 2016 року Меморіальний реєстр на Площі Героїв інтегровано до ширшого міського вшанування ветеранів різних конфліктів в історії України.

##