Спадщина Андрія Кузьменка: Пам’яті «Скрябіна» через десятиліття
Зміст матеріалу
Минуло десятиріччя з дня його смерті 2 лютого 2015 року, але Андрій Кузьменко залишається віхою для української популярної музики та громадянської думки, бо його публічний образ поєднував масову славу з різкою соціальною критикою.
Аварія, яка завершила історію
Андрій Кузьменко, фронтмен культового гурту «Скрябін», загинув у віці 46 років у фатальній дорожній аварії на трасі «Кривий Ріг – Кропивницький» на 86-му кілометрі біля Лозуватки у Дніпропетровській області. Сталося це близько 8:20 ранку того зимового дня, коли Кузьменко, відомий під сценічним псевдонімом «Кузьма», повертався з концерту у Кривому Розі напередодні.
У аварії був задіяний позашляховик Toyota Sequoia Кузьменка, який зіткнувся з молоковозом ГАЗ-53. Лише дві години перед тим він опублікував відео про машини та дорожній рух на тій самій трасі, де й загинув. Він помер на місці події від отриманих травм, не встигнувши доїхати до найближчої лікарні.
Хто був Кузьменко у громадському житті
Андрій Кузьменко був відвертою фігурою з аурою рок-зірки у суспільстві, де все ще панували офіційні та націоналістичні голоси. Як музикант і популярний публічний коментатор, його своєрідна творчість — наскільки блискучою її можна оцінити з часом — вирізняється і сьогодні. Він пройшов власним шляхом між масовою розвагою та заслужив повагу в обох сферах.
Жалоба та похорони
Пронизані одночасно захопленням і скорботою, рідне місто Кузьменка та місце його похорону на стадіоні викликали безліч спогадів. Церемонія почалася в церкві у центрі Києва, а потім перемістилася до великого спортивного об’єкта у столиці. Численні шанувальники прийшли попрощатися з улюбленим співаком.
5 лютого 2015 року, рівно через три дні після аварії, Кузьменка поховали на Брюховицькому кладовищі біля Львова. На похороні зібралися тисячі людей, багато хто віддав йому шану. Навіть через десять років його спадщина в Україні залишається живою.
Жалоба та похорони
Швидка організація похорону переросла у ще більший колективний жест — можливо, не стільки вибачення за смерть Кузьменка, скільки вираз пам’яті, де як меморіал виступив цілий стадіон, а не лише кладовище та церква.
Спортивна арена НСК «Олімпійський» була занадто великою для звичайних похорон, але Кузьменко був знаковою фігурою. Саме цей простір уособлює двоїстість України — розкол між більш європейським, спокійним Заходом і східними кордонами, що проникають у Росію — і у своїй назві НСК «Олімпійський» також не має поділу. На прощанні були присутні музиканти, як і звичайні представники надзвичайно популярного євробачення та українських культурних вимог.
Чому його ім’я досі звучить через десять років
У річницю його смерті багато хто шукав у цьому щось особисте, можливо, втечу від війни. Зважаючи на його гімнові слова, цитати тут зайві.
Через десять років ця осіння атмосфера все ще збирає ті почуття горя та російсько-української напруженості. Коли з’являються статті на кшталт цієї, вони викликають широке обговорення з пошуком джерел у євангельському стилі.
Ім’я Кузьменка досі згадується в Україні через десятиліття, бо його громадянська позиція зробила його несподіваним голосом передмість, а його спадщина залишається міцною. Візуальні образи з того часу досі викликають емоції.
Що можна сказати, а що ні
Незважаючи на тривалі суперечки щодо його спадщини, правда врешті опиниться десь посередині