Створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника: указ Президента, який змінив карту

26 квітня 2016 року Президент України підписав Указ 174/2016, який юридично перетворив Чорнобильську зону відчуження та частини зони обов’язкового переселення в Київській області на особливо охоронювану екологічну територію під назвою Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Цей крок створив великий природний резерват, але його юридична сила залежала від подальшого прийняття відповідних законів.

Від указу до охоронюваної території

Указ 174/2016 визначав заповідник як особливо охоронювану екологічну територію, створену для збереження типових природних комплексів та посилення ролі зони відчуження як екологічного бар’єру. У документі зазначалося, що новий заповідник охоплює 226 964,7 гектарів державної землі в зонах відчуження та обов’язкового переселення Іванківського і Поліського районів. Ці землі були виведені з підпорядкування Державного агентства України з управління зоною відчуження, попереднього постійного землекористувача.

Указ посилався на чинне законодавство для обґрунтування рішення. Він згадував Закон України 1992 року про правовий режим територій, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, який дійсно містив статтю про виділення державних земель для екологічних цілей, але не надавав Президенту прямої повноваження створювати охоронювані території в зоні відчуження. Ці повноваження, схоже, випливали із загальної статті 53 Закону 1992 року про природно-заповідний фонд, яка передбачала створення заповідників указами Президента та постановами Уряду.

Чим важливий указ

Хоча указ став результатом понад трьох років наполегливої роботи та консультацій, багато спостерігачів очікували, що новостворений заповідник буде виконувати лише внутрішні управлінські функції, а не трансформуватиме зону відчуження в цілому. Однак указ надав заповіднику конкретні наглядові функції для підтримки міжнародних наукових досліджень та відновлення територій, забруднених радіонуклідами. Управління мало здійснюватися агенцією Міністерства охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів, яке відповідало за зону відчуження.

Дата 26 квітня 2016 року мала драматичне символічне значення — саме в цей день минуло рівно 30 років після Чорнобильської аварії. Наукові публікації, що з’явилися, прославляли новий заповідник як віху в екологічному відновленні та навіть називали його «біосферним заповідником» у рамках програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера».

Однак указ залишався символичним деякий час після 2016 року через необхідність подальших нормативних актів для його реалізації. Вони з’явилися лише 3 лютого 2017 року, коли Міністерство екології та природних ресурсів України видало Наказ №32. Офіційний нормативний акт, за яким заповідник діє донині, стверджує, що він був створений президентським указом 2016 року, і саме цей указ став початковою правовою основою для Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. У описі Міністерства за 2017 рік зазначається, що новостворений заповідник був заснований у 2016 році, що підтверджує інтерпретацію подій 2016 року та включає припущення щодо хронології подальших юридичних кроків.

Управління біосферним заповідником

У документах Міністерства новостворений заповідник описується як такий, що керується за законами України про охорону довкілля та застосовує надзвичайні заходи для запобігання екологічним загрозам, що виникають у зоні відчуження. Схоже, заповідник був інтегрований у національну систему охоронюваних природних територій України та призваний захищати природу на постраждалих територіях, що свідчить про підхід України до екстремальних зон відчуження з одночасною спробою використовувати їх для допомоги дикій природі.

Окрім збереження, заповідник має відігравати роль у міжнародних наукових дослідженнях. Його мета з посилення бар’єрної функції Чорнобильської зони відчуження пов’язана з розробкою масштабного проекту з підвищення стійкості екосистеми регіону, особливо перед потенційними порушеннями цілісності Саркофагу та розвитком інфраструктури на межі зони відчуження.

Для чого був створений заповідник

Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник формально поділяє цілі, загальні для охоронюваних територій України згідно з екологічним законодавством. Зберігаючи природу в зоні відчуження, він має сприяти екологічній стабільності. Йому доручено збереження типових природних комплексів Полісся — регіону, відомого багатством водоплавних птахів та рослинністю, посилення бар’єрної функції Чорнобильської зони відчуження та використання природних умов зони для проведення міжнародних наукових досліджень, зокрема щодо взаємодії радіонуклідів із природними явищами.

У заяві Міністерства за 2025 рік перелічено такі основні завдання заповідника:

• Збереження територій у природному стані
• Обмеження та заборона будь-якої господарської чи іншої діяльності, що загрожує охоронюваним природним комплексам
• Обстеження лісових та тваринних ресурсів територіальних одиниць, розробка заходів щодо охорони та відновлення біорізноманіття Чорнобильської зони відчуження
• Створення умов для проведення наукових та екологічних робіт і міжнародних досліджень, зокрема в галузі моніторингу довкілля, збереження біорізноманіття та захоронення радіоактивних відходів
• Підвищення екологічної свідомості населення, зокрема організація екологічно-освітньої роботи.

Однак у документі мало конкретики щодо реальної діяльності, що відбувалася. До аварії в зоні відчуження не існувало прямого аналога такому заповіднику. Поки що немає інформації про моніторинг діяльності заповідника.

##

На шосту річницю Указу 174/2016 стало зрозуміло, що формальний заповідник під управлінням природоохоронних органів із функціями міжнародних досліджень був визначений та закріплений у законодавстві України. Але питання фінансування, використання для досліджень та роботи, а також взаємодії з існуючою діяльністю в Зоні залишаються значною мірою невизначеними.