Еволюція прикордонних бар'єрів Балтії
Зміст матеріалу
Від розмітки кордону до інфраструктури безпеки
Коли балтійські країни — Естонія, Латвія та Литва — у 2015 році почали будувати прикордонні бар'єри, більшість спостерігачів зосередились на символічних сигналах, які вони адресували Росії.
Першою стала Естонія у 2015-му, оголосивши плани 115-кілометрового огородження кордону з Росією.
Кордон із Білоруссю мав стати окремою лінією безпеки.
Уряд Литви схвалив встановлення фізичного бар'єру на кордоні з Білоруссю 23 серпня 2021 року. Близько 258 кілометрів знаходились під електронним наглядом. Перший етап завершили за 24 години з початку осені 2022 року.
Поетапне будівництво огорожі Естонії
Естонія розпочала заходи щодо укріплення східного кордону, озвучивши плани 115-кілометрового паркану вздовж кордону з Росією. На першому етапі проекту планували звести 50 км огорожі. До 2021 року встановили 25 кілометрів постійного сталевого огородження, ще 39 кілометрів перебували у стадії будівництва. У листопаді 2021-го Естонія розгорнула тимчасову 40-кілометрову бар'єрну конструкцію. Балтійська країна обрала поступовий підхід, поєднуючи постійні й тимчасові бар'єри з електронним спостереженням. Метою є ускладнення переходу російського кордону, особливо на прохідних ділянках — у лісах та болотах.
Огородження латвійського кордону з Росією та подальше розширення
Латвія першою відреагувала на загрозу міграційної навали. У 2015 році країна почала будувати паркан на кордоні з Росією. До 2019-го завершили 93 кілометри огорожі. Надалі роботи лише посилились. У серпні 2022 року латвійський уряд анонсував розширення споруди до 148,8 км.
Згодом розпочали розширення до 149,7 кілометра до кінця 2024 року.
Білоруський кордон Латвії як окрема лінія безпеки
Латвія відреагувала на потік мігрантів із Білорусі, збудувавши тимчасову огорожу вздовж спільного кордону. 36,9-кілометрову тимчасову конструкцію звели у 2021 році. Паралельно оголосили про плани заміни її на постійну споруду та продовження до 149,7 км до кінця 2024 року.
Ці проекти на кордоні з Білоруссю відрізняються від російського напрямку. По-перше, вони більш віддалені від постійного рішення — всі бар'єри тимчасові. По-друге, якщо вони є реакцією на міграційний тиск, то російські проекти з самого початку будувалися як захист від нерегулярних загроз, таких як диверсійні проникнення.
Швидка реакція Литви на російську загрозу
Спочатку Литва не відповіла на виклики безпеки з боку Росії. У 2021 році вона схвалила плани встановлення фізичного бар'єру на кордоні з Білоруссю (протяжність ділянки — 500 кілометрів). Це сталося після посилення міграційного тиску та зростання нелегальних переходів у 2021 році.
Нелегали активізували спроби перетину в балтійську країну з Білорусі з вересня 2021 року.
Відносно близько — охоплює 78 кілометрів із 679-кілометрового кордону.
Головна автотраса між литовським прикордонним містом Казлу Руда та білоруським Браславом проходить через неї.
Через різноманітність довжин та рельєфу кордонів Естонії, Литви та Латвії існують різні типи бар'єрів. Проте контроль не є повним.
До листопада 2022 року Естонія не повністю контролювала східний кордон — патрулювалось лише близько 60% ділянок. Значна кількість нелегальних мігрантів перетнула кордон, перевантаживши естонські служби.
Чому важливий балтійський випадок
Балтійські країни є одними з найбільш проєвропейських та помітних членів НАТО в ЄС. Підкреслюється, що кліматичні зміни, енергетична безпека та ворожі дії Росії на Балтійському морі є взаємопов'язаними викликами для Литви.
У 2015-2022 роках балтійські країни забезпечили інтеграцію у масштабний проект безпекових бар'єрів. До кінця 2022 року 750 кілометрів кордонів Естонії, Латвії та Литви мали постійне огородження. Латвія огородила 148 кілометрів до 2019 року, Естонія — 64 кілометри у 2021-му. Литва збудувала 500-кілометрову споруду до 2022 року, повне завершення очікувалось до вересня 2022 року. Латвія та Литва також домовились про створення 150-кілометрового бар'єру на кордонах з Білоруссю.
Ці операції мають стратегічне значення і потребують значних інвестицій. Вони розширюють східний фланг НАТО та посилюють регіональні кордони. Стратегія включає закриття морських просторів і стримування повітряних атак у Данії та Румунії.