У Донецьку диригента ледь не побили за гімн України
Ви перейшли за посиланням на матеріал, який публікувався за цією адресою до того, як домен перейшов до видання «Виднокрай». Самого тексту в нас немає: ми не є правонаступником попереднього медіа й не відтворюємо його публікацій.
Адресу збережено навмисно, щоб зовнішні посилання не вели в нікуди. Нижче — матеріали «Виднокраю» в рубриці «Політика».
Читати в рубриці «Політика»
- Президентство Петра Порошенка під ударом через офшорний скандал Panama Papers
- Формування українського уряду: як створювався другий кабінет Яценюка
- Реформа Національної поліції України: як запускали патрульну поліцію — і де відсівання провалилося
- Перестрілка у Мукачеві: що знайшли офіційні розслідування про контрабанду та парамілітарні угруповання
- Як Павло Жебрівський керував Донецькою обласною адміністрацією у 2015-2018 роках
- Абромавічус проти Кононенка: політична криза, яка перетасувала український уряд
Сьогодні на мітингу біля монумента «Твоїм визволителям Донбас» сепаратисти напали на диригента оркестру за те, що оркестр виконав гімн України. Нападники вимагали, щоб оркестр виконував гімн Російської Федерації. Секретарю Донецької міськради Сергію Богачеву вдалося відтіснити нападників.
Що сталося на мітингу
Сюжет тут вміщується в кілька рядків, і від того він не стає простішим. Оркестр виконав те, що мав виконати на міському заході. Частина людей у натовпі зажадала іншого гімну. Коли вимогу не виконали, претензію звернули не до організаторів і не до влади, а до диригента — людини, яка стояла попереду й була найпомітнішою. Втрутився представник міської влади, і на цьому інцидент завершився.
Чому музика опиняється в центрі конфлікту
Гімн на міській церемонії — не музичний номер, а публічна дія. Він вимовляє вголос, від чийого імені відбувається подія. Саме тому там, де про це немає згоди, суперечка виникає не про текст чи мелодію, а про те, хто має право говорити від імені міста. Оркестр у такій сцені виконує роль, якої не обирав: він стає єдиним, хто відповідає за звук.
Диригент опиняється в цій ролі найбільше. Він стоїть спиною до публіки, він дає сигнал початку, і зовні саме він виглядає тим, хто ухвалив рішення. У конфліктній ситуації це робить його першою мішенню, хоч програму заходу узгоджують задовго до нього й не він.
Ціна публічного виступу
Музикант на міському майдані працює без будь-якого захисту. У нього зайняті руки, він не може ані швидко піти, ані перервати гру без того, щоб зірвати весь виступ, а інструмент, який він тримає, часто коштує дорожче за все, що в нього є. Тому в подібних сценах усе вирішує присутність тих, хто може стати між натовпом і оркестром — організаторів, працівників міськради, охорони заходу.
Другий висновок стосується самої програми. Коли в місті немає згоди щодо публічних символів, будь-яка церемонія з музикою потребує домовленості заздалегідь: хто що виконує, хто веде і хто відповідає за безпеку оркестру. Там, де цього не зробили, музиканти залишаються сам на сам із тим, на що не підписувалися, і залежать від випадкової людини, яка вчасно втрутиться.