В Україну можуть бути введені миротворці ООН
Ви перейшли за посиланням на матеріал, який публікувався за цією адресою до того, як домен перейшов до видання «Виднокрай». Самого тексту в нас немає: ми не є правонаступником попереднього медіа й не відтворюємо його публікацій.
Адресу збережено навмисно, щоб зовнішні посилання не вели в нікуди. Нижче — матеріали «Виднокраю» в рубриці «Політика».
Читати в рубриці «Політика»
- Президентство Петра Порошенка під ударом через офшорний скандал Panama Papers
- Формування українського уряду: як створювався другий кабінет Яценюка
- Реформа Національної поліції України: як запускали патрульну поліцію — і де відсівання провалилося
- Перестрілка у Мукачеві: що знайшли офіційні розслідування про контрабанду та парамілітарні угруповання
- Як Павло Жебрівський керував Донецькою обласною адміністрацією у 2015-2018 роках
- Абромавічус проти Кононенка: політична криза, яка перетасувала український уряд
В телефонній розмові з генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов запропонував провести спільну антитерористичну операцію з миротворчими силами ООН у східних регіонах України.
«Україна не заперечує проти того, аби провести спільну антитерористичну операцію з миротворчими силами ООН на сході нашої країни», — наводить слова Турчинова пресслужба Верховної Ради. Спікер переконаний, що в Донецькій та Луганській областях Росія розгортає той самий сценарій, що й у Криму.
Що саме було запропоновано
У заяві важливі два слова: «спільну» і «не заперечує». Йдеться не про передачу ситуації зовнішній силі, а про операцію разом із нею, і не про звернення з проханням, а про згоду приймаючої держави. У дипломатичній мові це різні речі, і від того, якою з них сформульована позиція, залежить, що взагалі може відбутися далі.
Як узагалі з’являються миротворці
Миротворча операція ООН не виникає з телефонної розмови. За загальним правилом для неї потрібне рішення Ради Безпеки, а в ній кожен постійний член має право вето. Далі потрібні згода сторін, мандат із чітко описаними завданнями та держави, які погодяться дати своїх військових і гроші. Кожен із цих кроків може зупинити всю справу, і найчастіше справа спиняється на першому.
Саме тому пропозиція такого типу має сенс навіть тоді, коли всі розуміють, що рішення не буде. Вона переводить питання з площини бойових зведень у площину, де потрібно публічно голосувати й пояснювати своє голосування. Це окремий інструмент, і працює він не на місцевості, а в залі засідань.
Чому ця тема повертається
Розмови про миротворців повертаються щоразу, коли конфлікт заходить у стан, з якого сторони не можуть вийти самотужки. Кожне таке повернення виглядає новиною, але спирається на ту саму механіку: хто дає мандат, хто дає війська, які в них повноваження і що вони роблять, коли по них стріляють. Без відповідей на ці чотири питання будь-яка згадка про миротворців залишається заявою про намір.
Для читача звідси простий спосіб оцінювати такі новини. Якщо повідомлення описує лише готовність однієї зі сторін — це позиція. Якщо в ньому з’являються мандат, склад і джерело фінансування — це вже проєкт. Різниця між першим і другим більша, ніж між будь-якими двома заявами.