Коли публікація бази даних шкодить

Оприлюднення великого масиву персональних даних ставить редакції в становище, у якому немає простого рішення: сам масив може бути суспільно значущим, а разом із ним у відкритий доступ виходять дані людей, які ні до чого не причетні.

Стала практика виробила кілька правил. Масив не публікують цілком: публікують висновки й ті записи, які підтверджують суспільно значущий факт. Дані, що дозволяють шкодити конкретній людині — адреси, номери документів, дані дітей, медичні відомості, — прибирають навіть тоді, коли решту публікують. Перед публікацією перевіряють автентичність масиву, бо підкинутий або доповнений масив — звичайний прийом. І окремо оцінюють, кому публікація дає перевагу саме зараз.

Друге питання — законність доступу. Опрацювання й перевірка отриманих даних відрізняється від їх поширення, і саме поширення створює відповідальність.

Тому спільні заяви журналістів у таких випадках стосуються не свободи слова взагалі, а конкретної межі: суспільний інтерес виправдовує публікацію факту, але не публікацію переліку людей. Ця межа не залежить ні від того, хто масив злив, ні від того, наскільки він цікавий.