У Красноармійську владу захопив кримінальний авторитет — боєць Нацгвардії
Ви перейшли за посиланням на матеріал, який публікувався за цією адресою до того, як домен перейшов до видання «Виднокрай». Самого тексту в нас немає: ми не є правонаступником попереднього медіа й не відтворюємо його публікацій.
Адресу збережено навмисно, щоб зовнішні посилання не вели в нікуди. Нижче — матеріали «Виднокраю» в рубриці «Політика».
Читати в рубриці «Політика»
- Президентство Петра Порошенка під ударом через офшорний скандал Panama Papers
- Формування українського уряду: як створювався другий кабінет Яценюка
- Реформа Національної поліції України: як запускали патрульну поліцію — і де відсівання провалилося
- Перестрілка у Мукачеві: що знайшли офіційні розслідування про контрабанду та парамілітарні угруповання
- Як Павло Жебрівський керував Донецькою обласною адміністрацією у 2015-2018 роках
- Абромавічус проти Кононенка: політична криза, яка перетасувала український уряд
Бійці Національної гвардії під час виконання бойових завдань не носять маски. Про це у студії Громадського, коментуючи нещодавні події у Красноармійську, розповів службовець першого батальйону НГ Андрій Антонищак.
«У Красноармійську владу захопив кримінальний авторитет. Він поставив у місті блокпост, на якому чергували бойовики. Окрім цих людей у населеному пункті терористів більше не було. Якби надійшов наказ ліквідувати цей блокпост, наші бійці виконали б його за дві хвилини без жодного пострілу. Але такої команди не надходило», — сказав він.
«Я сумніваюся, що люди, які стріляли у Красноармійську, були прислані з Дніпропетровська та належать до підрозділів МВС», — додав Антонищак.
Чому в такому свідченні головне — про наказ
Учасник подій описує не бій, а його відсутність: сили були, завдання виконувалося б швидко, команди не було. Це найцінніша частина будь-якого свідчення з місця, бо вона показує не можливості підрозділу, а межу його самостійності. Підрозділ не вирішує, коли діяти; він чекає на рішення, ухвалене поза містом.
Друга частина — про те, з ким мали справу. Коли контроль над містом тримає не регулярна сила, а озброєна група на одному блокпості, ситуація вирішується інакше, ніж бій: тут працює не вогнева перевага, а рішення про застосування сили взагалі.
Чому деталь про маски не випадкова
Фраза про те, що бійці не носять маски, — відповідь на конкретне звинувачення. У ситуаціях, де в місті стріляють невідомі в масках, кожна сторона приписує їх іншій, і зовнішня ознака стає єдиним аргументом. Тому службовець починає не з опису подій, а з ознаки, за якою його підрозділ можна відрізнити.
Це загальне правило для свідчень такого типу: людина з місця найточніша там, де говорить про власний підрозділ і власні дії, і найменш надійна там, де припускає, хто був противником. Обидва шари варто читати окремо, і сам свідок тут прямо позначає межу словом «сумніваюся».
Що з цього лишається за межами епізоду
Історія одного блокпоста показує механіку, яка повторювалася в багатьох містах: невелика озброєна група, відсутність рішення, місто, яке тим часом живе за її правилами. Розбір таких епізодів важливий не для того, щоб знайти винного в конкретному дні, а щоб зрозуміти, де саме губилося рішення — на місці, в області чи в столиці. Свідчення учасника — перша ланка цього розбору, і тому воно потрібне навіть тоді, коли не відповідає на головне питання.