Гай: Більшість скандальних втрат на фронті стається через невиконання бойового статуту
Ви перейшли за посиланням на матеріал, який публікувався за цією адресою до того, як домен перейшов до видання «Виднокрай». Самого тексту в нас немає: ми не є правонаступником попереднього медіа й не відтворюємо його публікацій.
Адресу збережено навмисно, щоб зовнішні посилання не вели в нікуди. Нижче — матеріали «Виднокраю» в рубриці «Політика».
Читати в рубриці «Політика»
- Президентство Петра Порошенка під ударом через офшорний скандал Panama Papers
- Формування українського уряду: як створювався другий кабінет Яценюка
- Реформа Національної поліції України: як запускали патрульну поліцію — і де відсівання провалилося
- Перестрілка у Мукачеві: що знайшли офіційні розслідування про контрабанду та парамілітарні угруповання
- Як Павло Жебрівський керував Донецькою обласною адміністрацією у 2015-2018 роках
- Абромавічус проти Кононенка: політична криза, яка перетасувала український уряд
Більшість скандальних втрат на фронті стається через невиконання бойового статуту. Про це в ефірі Громадського сказав Мирослав Гай, координатор фонду «Мир і Ко».
«Командирів взводів реально немає і це проблема. У нас взагалі проблема з особовим складом, їх хоча і багато, але у нас у кожній бригаді недоукомплект», — сказав Гай. На фронті існує проблема у незнанні бойового статуту, зазначив він.
«У нас всі втрати переважно ті, які скандальні втрати, це невиконання бойового статуту. Покроково все прописано, що робити і чого не можна робити, щоб максимально уникнути втрат особового складу. І ми зіткнулися з тим, що просто люди реально цього не знають і вигадують велосипед уже під час бойових дій», — сказав Гай.
Що таке бойовий статут і чому його «незнання» дороге
Статут — це не збірка формальностей, а записаний чужий досвід: як розташовуватися на нічліг, як рухатися колоною, як ставити охорону, чого не робити на одному місці двічі. Кожен його пункт колись з’явився тому, що хтось загинув без нього. Тому втрата, яку називають скандальною, майже завжди означає не перевагу противника, а дію, від якої статут прямо застерігає.
Друга частина проблеми — брак командирів взводів. Взводний — той, хто перетворює написане в статуті на щоденну поведінку групи людей: він вимагає, перевіряє й зупиняє. Коли цієї ланки немає, статут існує на папері, а рішення на місці ухвалюють ті, хто нічого про нього не читав.
Чому «вигадують велосипед уже під час бойових дій»
Підрозділ, який не вчили заздалегідь, вчиться на власних помилках у найдорожчий момент. Він приходить до правильних рішень сам — тими самими шляхами, якими їх колись знайшли інші, тільки з власними втратами. Саме цим відрізняється підготовка від досвіду: підготовка дає ті самі знання без ціни.
Звідси головна практична річ, про яку говорить така заява: навчання — це не те, що відкладають до затишшя. Заняття, розбір кожної втрати й доукомплектування командної ланки дають більше, ніж будь-яка окрема поставка техніки, бо вони діють на всі дні одразу, а не на один епізод.
Що з цього лишається важливим постійно
Втрати мають два різних джерела: дії противника й власні порушення порядку. Перше зменшується технікою, підтримкою й перевагою. Друге — тільки дисципліною, навчанням і наявністю людей, які цього вимагають. Тому в будь-якій армії розбір причин втрат є не пошуком винних, а способом не повторювати те, за що вже заплатили.